ВЕЖА

(давньорус. — будинок-повозка) 1. Переважно сторожова дерев'яна башта, яка в укріпленнях служила для спостереження і отримувала фортечний характер. Спочатку робилась пересувною і встановлювалась на колеса або полози. 2. Кругла або багатогранна у плані висока оборонна споруда з розташуванням захисників на верхньому майданчику, яка могла знаходитися окремо або вписуватися в укріплення (докл. див. башта). Як окремий підтип існувала: ~ монталамберівська — кругла мурована вежа перед фортецею чи на березі моря. 3. Житлова будівля народу саамі на Кольському півострові; те саме, що і кота.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ВЕЛАРІУМ, ВЕЛАРІЙ →← ВЕДУТА

T: 95 M: 3 D: 3