БАНЯ

(укр. < ст.слов. < лат.) Зовнішня частина купольного перекриття. Додатково див. глава, маківка. Отримувала форми: гриба — у Візантії, кількох східних і європейських країнах; груші — в Україні; конусу і парасольки — переважно в країнах Кавказу; півсфери — у багатьох європейських країнах; цибулини — в Київській Русі, Україні і Московії; шолома — в Індії, Середній Азії та Київській Русі. Форми бані співіснували з наметовими покриттями і шпилями або сполучались з ними, зокрема в архітектурі бароко, чим досягались примхливі обриси й напружені силуети.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

БАПТИСТЕРІЙ →← БАНЬЯНА

T: 103 M: 3 D: 3