ТЕРАМАРА

(італ. — зіпсований, земля і мергель) Укріплене поселення, що будувалося у Північній Італії в бронзову добу. Спочатку вони зводились на річках, неподалік від берега, на штучних майданчиках, що спирались на палі. Пізніше складались зі споруд, поставлених на невисоких штучних пагорбах з каменя і насипного ґрунту, у які заглиблювалися палі. Ці Т. отримували регулярне розпланування, трапецієподібний абрис, оточувались валом і ровом.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ТЕРАСА →← ТЕРАКОТА

T: 76 M: 3 D: 3