ПЛАФОН

(фр. — стеля) 1. Площинне поле декоративно обробленої стелі, яке часто прикрашено розписом або нарядним ліпленням (порівн. дзеркало1, 2, софіт1). Мало місце ще у стародавні часи в Єгипті, Греції, згодом П. отримали розповсюдження в архітектурі ренесансу, бароко і класицизму, де живописні виконувались у техніках гризайль, фрески, мозаїки тощо. 2. Абажур для лампи, що має півсферичну або конусоподібну форму.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ПЛАЦ →← ПЛАТФОРМА

T: 116 M: 3 D: 3