ОРАНТА

(лат. — що молиться) Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах. Фігура показана фронтально у зріст з піднятими до рівня лиця руками і долонями, зверненими до глядача, символізуючи тим самим захист віруючих, непохитність віровчення. Іконографія походить від зображень перших християн у римських катакомбах.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ОРАТОРІЯ →← ОРАНЖЕРЕЯ

T: 105 M: 3 D: 3