КУПОЛ

(італ. < лат. — бочонок) Конструкція, що перекриває круглі, багатокутні та еліптичні в плані приміщення у вигляді склепіння, внутрішня поверхня якого створюється обертанням кривої (дуги, чверті кола, еліпса тощо) навколо вертикальної осі. Овальні в плані приміщення також можуть приймати подібні форми перекриттів тобто бути купольними. Виникли у сиву давнину на Сході, отримавши символічне значення "небесного балдахіна", яке зберігалось протягом наступних століть. Мають місце наступні різновиди за формою і конструкцією: ~ еліптичний — у вертикальному перетині має форму еліпса. ~ звищений — див. ~ парусний. ~ зонтичний — побудований на багатокутній основі у вигляді розкритої парасольки. Складається з однакових лотків. ~ клинчастий — споруджений з клинчастих каменів або цеглин з клиноподібними швами. ~ на барабані — такий, що підноситься на барабані. ~ на парусах — такий, що підтримується парусами і попружними арками. ~ на тромпах — такий, що спирається на тромпи. ~ напівсферичний (сферичний) — виконаний у формі півкулі. ~ овальний — у перетині отримує вигляд півовалу. ~ параболічний — у перетині має форму половини параболи. ~ парусний — напівсферичний, що усічений з 4-х боків площинами. ~ плоский — у перетині має форму менше ніж половина кулі. ~ ребристий — у плані отримує зірчасту форму. ~ сфероконічний (стрілчастий) — вертикальний розріз має стрілчасте окреслення. ~ удаваний (фальшивий) — конструктивно створений горизонтальним напуском кілець мурованої кладки. Про зовнішню форму купола див.: баня, глава, маківка.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

КУПОЛЬНА БАЗИЛІКА →← КУПЕЛЬ

T: 73 M: 3 D: 3