КОШ

(тюрк. — палатка) 1. Призначений для пастухів зруб з товстих колод і земляним дахом. 2. Житло пастухів біля загону для скотини на Північному Кавказі. 3. Композиційний прийом розташування двох парних споруд по одній осі, прийнятий у містобудуванні Середньої Азії в XVI–XVII ст. 4. Табір кочовиків.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

КОШІЛЬ →← КОХ

T: 110 M: 3 D: 3