КЕРУБ

(древньоєврейської — їздити) 1. Висічений з каменю крилатий бик з чоловічою головою. 2. Міфічна істота у монументальному мистецтві Стародавніх Дворіччя і Ірану, подібна до грифону, але мала чотири крила, з яких два були простягнені догори, а два опущені донизу, нагадуючи біблейських херувимів (головних ангелів). Вважалась носієм божества, повелителем стихій (порівн. гаруда, шеду).