КАРНИЗ

(нім. < грец. — загнутий, кінець) 1. Верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води. Конструктивно визначається виносом, відстанню його краю від стінової площини. В південних країнах значний винос К. на консолях захищає верхні прорізи від жаркого сонця. На Далекому Сході далеко виступаючий й вигнутий догори, він відводить вологу подалі від споруди і одночасно формує затінений навколишній простір. Завершуючи верх стіни, відділяючи її від неба, К. грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах. 2. Верхня частина класичного антаблементу. За положенням і характером виконання існують: ~ внутрішній — розташований в інтер'єрі будівлі та відділяючий стіну від падуги або плафона стелі. Так називають і тягу на краю стелі. ~ модульований — де виносна плита підтримується модульйонами. ~ проміжний — розташований між ярусами або поверхами. ~ тягнутий — профільований карниз з чітко окресленими горизонталями.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

КАРТЕЛЬ →← КАРНЕР

T: 80 M: 3 D: 3