Завершення стін стародавніх і середньовічних споруд вертикальними виступами з невеликими просвітами. Застосовувалися у якості бійниць верхнього бою у фортечних стінах і баштах переважно у стародавній і середньовічній архітектурі, а також як декоративне завершення парапетів міських ратуш та інших будівель у XVIII–XIX ст. (порівн. кремальєр, мерлони).