ДЕНЦЕ

(давньорус.) Чільна дошка на фасаді дерев'яної хати або горизонтальна тяга, що відділяє фронтон від кліті зрубу. Прикрашалась розписами чи різьбленням у російській народній архітектурі.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ДЕПО →← ДЕНТИКУЛИ

Смотреть что такое ДЕНЦЕ в других словарях:

ДЕНЦЕ

ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. — Сотки, тисячі нещасних (втікачів) попадалися до рук козакам — мусили випити гірку до краю (М. Коцюбинський); Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку він гірку чашу за них випив!.. (І. Багряний); Як Шевченко, так і Осьмачка були мучениками, яким .. довелося випити до дна гірку чашу страждань. Тому й вони обидва ввійшли в українську історію як величні символи приниженого, але невмирущого народу (Ю. Стефаник); З неусвідомленою гіркотою в серці мав прокинутися (Іваниця) лиш для того, щоб випити ту гірку чашу до дна: прокинувся і побачив Ойку, яка прийшла коли й не до Дуліба, то принаймні не до нього (П. Загребельний); О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших... смотреть

ДЕНЦЕ

(подбой)   Доска (1), окаймлявшая сверху или снизу фриз (лобовая доска, фризовая доска, красная доска, платок) на главном фасаде деревянной крестьянско... смотреть

ДЕНЦЕ

-я, ч. 1) Зменш.-пестл. до дно 2). 2) бот. Нижня частина цибулин і квіток деяких рослин.

ДЕНЦЕ

імен. сер. родудонышко

ДЕНЦЕ

-я, ч. 1》 Зменш.-пестл. до дно 2).2》 бот. Нижня частина цибулин і квіток деяких рослин.

ДЕНЦЕ

Де́нце, де́нця, на де́нці; де́нця, де́нець, де́нцям

ДЕНЦЕ

де́нце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири де́нця́

ДЕНЦЕ

див. дно

ДЕНЦЕ

техн. днище

T: 309