ДІМ

1. Громадська будівля, присвячена пам'яті про важливу подію або призначена для культурно-освітніх цілей громади. 2. Житлове приміщення.

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ДІНЬ →← ДІЛОВА ДОРОГА

Смотреть что такое ДІМ в других словарях:

Все значение (19) шт здесь, краткое описание ↓↓↓

ДІМ

відби́ти / відбива́ти від до́му кого. Відохотити кого-небудь бувати вдома або від виконання своїх домашніх, сімейних справ. — А вам заздро на мого чоло

ДІМ

будова будынак дом хата

ДІМ

дому, ч. 1》 Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок.Акцептний дім — банк, який спеціалізується на акцептуванні чи гара

ДІМ

дім — 1) (зменшено-пестливі — дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок) будинок для помешкання, саме помешкання, де живуть люди (див. ще ха́та); за

ДІМ

імен. чол. роду1. будiвля, признач. для житла або для розмiщення рiзних установ; будинок2. житло3. примiщення, люди, що в ньому живуть, та їх господар

ДІМ

дому, ч. 1) Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. •• Акцептний дім — банк, який спеціалізується на акцептуванні чи г

ДІМ

ДІМ, до́му, ч. 1. Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. Широка, обсаджена кипарисами стежка веде до дверей у літній

ДІМ

(род. дому) дом; рит. кров (жилище) батьківський дім — рит. отчий дом [кров]

ДІМ

син. хаза, хавіра, хата, харіус, хатинка, хілядка.

ДІМ

дім іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири до́ми

ДІМ

БУДИНОК, (величезний) будівля, споруда; ФР. хата, домівка, господа, пристановище, р. домівля, (батьків) п. стріха; З. П. сім'я, родина; (царський) дина

ДІМ

дім:◊ з доброго дому із порядної, інтелігентної родини (ср, ст): У воєнний час навіть дівчата з дуже “добрих домів” і з дуже міцними моральними засадам

ДІМ

{дім} до́му, м. (на) до́мі, мн. доми́, доумі́ў.

ДІМ РОЗПУСТИ

публичный дом, дом терпимости

T: 86 M: 4 D: 4