ГРОБНИЦЯ

(нім. — труна) Монументальна споруда на місці поховання. Ще у стародавні часи мали місце різні види Г. — скромні могили, "кам'яні ящики", скельні поховання, мастаба, піраміди, надгробки, саркофаги, кургани, тумулуси, гурхани, тюрбе, мавзолеї у вигляді окремої споруди або цілого ансамблю з наземних або підземних приміщень тощо. В християнські часи влаштовувалися склепи з каплицями, крипти, аркосолії, а також раки і релікварії, де зберігались мощі святих. Прийнято виділяти: ~ галерейна — суцільний підземний коридор з похованнями (порівн. дромос, катакомба).

Смотреть больше слов в «Архітектурі і монументальному мистецтві»

ГРОМОВИЙ ЗНАК →← ГРИФОН

Смотреть что такое ГРОБНИЦЯ в других словарях:

ГРОБНИЦЯ

МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. (заглибленн... смотреть

ГРОБНИЦЯ

-і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого.

ГРОБНИЦЯ

[hrobnycja]ж.nagrobek

ГРОБНИЦЯ

Tomb, entombment, sepulchre; shrine, feretory (рел.); (стародавня, кам'яна) sarcophagus

ГРОБНИЦЯ

імен. жін. родугробница

ГРОБНИЦЯ

Домовина, могила, див. гріб, саркофаг

ГРОБНИЦЯ

-і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого.

ГРОБНИЦЯ

【阴】 墓, 陵

ГРОБНИЦЯ

і гробівниця Те саме, що дарохранильниця

ГРОБНИЦЯ

гробни́ця іменник жіночого роду

ГРОБНИЦЯ

-і ż grobowiec

ГРОБНИЦЯ

гробница

ГРОБНИЦЯ

სამარხი

T: 122